Вчителька зняла портрети учнів з різницею в 10 років
Лауреат нагороди: цю історію було відзначено нагородою BRAVO Канадської асоціації комунікаторів у сфері освіти (CACE)Премія Coup De Coeur.
Учні ростуть і сильно змінюються під час навчання в школі, і Конан Старк, викладач Cameron Heights Collegiate Institute (CHCI) у Кітченері, мав унікальну можливість оцінити, наскільки значними або непомітними можуть бути ці зміни.
У 2012 році разом зі своїми учнями Завеном Тіціціаном і Лі Селлнером він сфотографував клас учнів 2-го класу Вільямсбурзької державної школи, в яких викладала його дружина Мелісса Старк. У 2021-22 навчальному році він дізнався, що деякі з тих самих учнів зараз навчаються в його 12-му класі фотографії.
«Ми поїхали туди — лише на один день — просто щоб навчити моїх студентів фотожурналістиці, роботі з фотографуванням на місці», — Конан.сказав CBC Kitchener-Waterloo.
Меліса добре запам'ятала цей день. Вона була в захваті від можливості побачити фотографії своїх учнів, які навчаються в дії.
«У мене був 2-й клас, мила маленька група дітей, — сказала Мелісса. «Була зима, тому ми вирізали сніжинки і готувалися прикрашати клас».
Десять років потому, у травні 2022 року, Конан зрозумів, що багато з тих самих учнів тепер є учнями 12 класу CHCI. Інноваційна ідея про унікальну доступну можливість почала формуватися, коли він спілкувався з кожним із цих студентів. Він міг би зробити серію оновлених портретів, які також могли б стати сюрпризом для його дружини Меліси.
«Здавалося, усім дітям дуже сподобалося бути частиною цього», — сказав Конан. «Я знав, що ми повинні з цим щось робити».
Тіціціан і Селнер повернулися, щоб відновити зв’язок під час зйомки портретів, по-справжньому знявши речі повним колом.
«Було дуже приємно побачити моїх студентів-фотографів 12-го класу з 2012 року, 10 років потому, як дорослих, і побачити, наскільки добре вони вчаться», — сказав Конан.
Портрети 2022 року допомагають показати, як студенти в чомусь змінюються, а в іншому залишаються незмінними.
«Чим більше я переглядав фотографії та розмовляючи зі студентами, які були переді мною, я почав розуміти, що вони дуже виросли, але їх основна ідентичність залишилася недоторканою», – сказав Конан. «Та сама енергія, якщо ви Схожа усмішка, нахил голови, спокій».
Коли фотографії були зібрані, Конан розповів про сюрприз для Мелісси. Крізь сльозяться очі вона пояснила, як це було знову побачити стільки своїх студентів.
«Ви любите цих дітей, ви допомагаєте їм вчитися та рости, ви святкуєте з ними… а потім ви відправляєте їх геть, і ви не завжди бачите, ким вони стають або який шлях обрали, і тому можете побачити їх як Учні 12-го класу через десять років були такими насиченими та такими емоційними», – сказала Мелісса. «Побачити їх і знати, що вони щасливі, у безпеці, у них усе добре, і вони рухаються до чудових речей у своєму житті, це було просто так круто».
Особливо її вразило те, якими впевненими, талановитими і дорослими людьми вони всі стали.
«Вони виглядають такими могутніми», — сказала Мелісса.
Кілька залучених студентів розповіли CBC KW, що для них означала ця можливість поміркувати та що вони від неї взяли.
«Дорослішати мені було дуже, дуже, дуже страшно. Щороку, коли я підвищувалася на один клас, я так боялася всього і весь час так хвилювалася», — сказала Енн-Кетрін Ле CBC KW. «Дорослішати — це не так страшно. Зміни не такі вже й погані, і іноді зміни бувають на краще. Навіть якщо деякі зміни жахливі, але ви виростаєте з них».
Згадуючи назад, учениця 12 класу Нардос Фелефеле бачить, скільки вона дізналася про себе та про силу свого голосу за останнє десятиліття.
«Особливо як жінка і як кольорова жінка – я б хотіла раніше знати, що постояти за себе буде найважливішим уроком, і саме так я збираюся просуватися в житті: переконатися, що мій голос почуто, і я не очікую, що хтось інший буде говорити за мене", - сказав Фелефеле.
Коли Фелефеле навчалася та зростала під час роботи в WRDSB, на кожному етапі вона набувала впевненості та вміла використовувати свій голос, щоб допомогти їй керувати своїм шляхом і позитивно формувати світ навколо себе.
Для Конана він сподівається, що ця можливість допоможе учням побачити, скільки вони навчилися, виросли та розвинулися як особистості. Він знає, що вони й надалі досягатимуть успіху, оскільки принесуть ту саму цікавість і хвилювання, куди б їх не привело життя.
«Як вчитель ви не надто впевнені, що це пов’язує, але я сподіваюся на це: що вони продовжуватимуть мати цей позитивний настрій», — сказав Конан.
Однак серія фотографій викликала набагато більший відгук, ніж просто Меліса та студенти. Їхні однолітки, друзі, родина, інші колишні вчителі та інші висловлювали, наскільки радісно вони відчували цю серію.
«Я не очікував великої реакції, окрім самих студентів», — сказав Конан.
Для Конана та Меліси це показує, наскільки ми всі пов’язані в згуртованій спільноті WRDSB і в регіоні Ватерлоо в цілому.
«Так, KW — велике місце, але воно також і маленьке, — сказала Мелісса.
Мелісса спиралася на цю тему зв’язку та пояснила свою надію на те, що всі учні знають, що вони залишаються на зв’язку з усіма педагогами, які працювали з ними на шляху навчання в WRDSB, і про них піклуються.
«Сподіваюся, вони знають, що вчителі, які їх навчали, піклуються про них», — сказала Мелісса. «Те, що ми маємо вас протягом року, не означає, що після цього ми перестаємо піклуватися».
І Мелісса, і Конан не бачать кінця своїм зв’язкам із цими студентами.
«Я сподіваюся, що побачу їх знову через десять років і побачу, куди вони поділися», — сказала Мелісса.
